З ДНЕМ ПРАПОРА УКРАЇНИ!

 Серед найвагоміших чинників  державності  кожного народу, величним символом є – прапор. Стяг нашої країни вирізняється серед інших  винятковими, особливими чеснотами.

 1125-7

Стяг ниви і неба, колосків і блакиті,                                                                   Священні корогви народ підійма                                                                                    За Волю й Соборність… до останньої миті-                                                      Гайдамаки й опришки, козаки і УПА.

Наш Прапор дає нам відвагу і силу,                                                                         Коли якийсь ворог на нас зазіха,                                                                                         В час миру наснажить – засіяти ниву,                                                                               Для кращої долі – надути міха.

«Любіть Україну!» – Сосюра нас кличе,                                                     «Батьківщина одна!» – Симоненко гука.                                                                       Під Прапором рідним на народному віче                                                                 Наша воля  свята – розквітать на віка!

В. Пилипенко.

Оприлюднено в Свята нашої Батьківщини | Залишити коментар

Вічна пам’ять героєві!

На батьківщині загиблого воїна АТО, добровольця батальйону територіальної оборони «Айдар» Володимира Зюзя в с.Осипенко відбулося вшанування других роковин пам’яті героя

Фото2570 optm optm

                                                                                                                                                                                                          14 серпня 2016 року в селі Осипенко, що на Бердянщині Запорізького краю, на центральному кладовищі відбулося вшанування пам’яті загиблого воїна АТО, добровольця батальйону територіальної оборони «Айдар» –  Володимира Зюзя, який загинув 14 серпня 2014 року в бою за село Хрящувате на Луганщині, захищаючи рідну землю від чужинської навали.

Вшанувати роковини пам’яті героя зібрались  близькі та родичі загиблого воїна АТО, співробітники місцевого музею, вихованці юнацької студії «Джерельце», працівники сільського клубу, настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського патріархату в с.Осипенко протоієрей Василій Турчак,  представники громадсько-патріотичних організацій та мешканці села, побратими загиблого й учасники АТО з м.Бердянськ.

Фото2539 Optm optm optmБула відслужена поминальна панахида за упокій душі загиблого воїна Володимира Зюзя, який віддав своє життя, захищаючи свободу і територіальну цілісність України, пам’ять героя присутні вшанували хвилиною мовчання.
Під час заходу відбулось покладання квітів до могили  захисника на знак вдячності за мужність та героїзм загиблого земляка.

В пам`ять про полеглого в зоні АТО захисника Вітчизни у виконанні вихованців краєзнавчої студії “Джерельце” при Осипенківському краєзнавчому музеї прозвучали віршовані твори патріотичного змісту.

Вічна пам’ять героєві!

  Керівник краєзнавчої студії для учнівського юнацтва “Джерельце” Марія Турчак,  14.08.16 

Оприлюднено в Вівтар Незалежності | Залишити коментар

Шевченко-Фест «Тарасове Запорожжя -2016»

22, 23 та 24 липня 2016 року в Запоріжжі, біля памятки місцевого значення: Шевченкової (Булатів) груші, успішно пройшов Другий Шевченко-Фест «Тарасове Запорожжя».

2016-07-23 20.32.03Головною метою Фестивалю є вшанування памяті Великого Кобзаря, Духовного Пророка українського народу Тараса Григоровича Шевченка, який сто сімдесят три роки тому відвідав Дніпрові Пороги та Славетну Хортицю.

По-друге організатори таким чином роблять все можливе щоби привернути увагу до Шевченківської (Булатів) груші під якою впродовж десяти днів відпочивав Тарас під час свого перебування на Запорожжі, і яка на сьогодні є живим свідком тої знаменної події.

По третте долучення підростаючого покоління до духовних джерел українського народу, сприяння виховання поваги до української мови, культури та культури.

Організатором фестивалю є Товариство “Просвіта” ім. Т.Г. Шевченка на чолі з головою2016-07-23 18.16.22 О.В.Ткаченко, Фестиваль проводиться за підтримки Руського Православного кола – Світовит Пашник та Запорізькогого міського клубу авторської пісні “Островок”, технічним директором – В.В.Чайкін та тих добродіїв, які тим чи іншим чином долучилися до його проведення. 

Ведучий Фестивалю – Володимир Кисіль.

22 липня 2016 року о 18-00 відбулося відкриття фестивалю та урочистий концерт. Голова Товариства «Просвіта» імені Тараса Григоровича Шевченка Олег Валентинович Ткаченко привітав гостей та учасників акцентувавши увагу на тому, що збиратися біля Шевченківської (Булатів) груші у Запорожжі у роковини перебування Тараса Шевченка на козацькій землі, вже стало традицією.

Фото Інни Бабенко_891рУ конкурсі взяло участь сімнадцять учасників з Запоріжжя, Харкова, Дніпра та Хмельницького. Змагання відбулося у номінаціях: «Вірші, пісня на слова Т.Шевченка»; «Вірші, пісня присвячені Тарасу Шевченка». Найменшому учаснику Конкурсу виповнилося вісім років (дитяча номінація), найстаршому шістдесят сім років.

По завершенню офіційної частини та Конкурсу варили козацький куліш, до пізньої ночі звучали гітари біля ватри та линула по над Дніпром українська поезія і пісня.

На другий день 23 липня 2016 року з 18-00 відбулася заключна частина фестивалю: нагородження учасників, вітання, вечірній гала-концерт. До Фестивалю приєднався член НСПУ М.М.Буряк.

По завершенню Гала-концерту та процедури нагородження переможців тут же під грушею, в рамках Фестивалю пройшло прекрасне дійство: давньослов’янське свято Перуна, яке організували й провели Вірослав Зозуля та Верховний Волхв Руського Православного Кола Світовит Пашник.

В рамках Фестивалю відбулися дві екскурсіі – на о.Хортицю (по Тарасовій стежині) та у Дніпропетровську обл. до Дніпрового порогу Ненаситець. Програму другого дня прикрасив кінний гурт козаків – Спасівців.

24 липня 2016 року після вільного мікрофону та остаточного підбиття підсумків, о 13-00 згорнули наметове містечко і Другий Шевченко-Фест було закрито.

Переможцями фестивалю стали: Лариса Бурдило, Тетяна Охінько, Валентина Гарбер, Соня Дунаєва, Валерія Підопригора, Володимир Кисіль, Володимир Чигарьов, дует сопілкарів (Харків), дует В. Чигарьов та Л. Бережний, Микола Латун (Хмельницький), гурт Харківської Просвіти “Русь Енеєва”(Харків).

Виступи конкурсантів оцінювало журі у складі: -Олег Ткаченко; -Світовит Пашник; -Анатолій Тарасовський.

Фестиваль пройшов у дружній, затишній (через невелику кількість учасників)творчій, родинній атмосфері. Гості фестивалю вже зараз запитують про наступний рік – отже, фестиваль житиме!

Приходьте наступного року на Третій Шевченко-Фест й ті, хто ще не встиг долучитися до вшанування пам’яті нашого Батька Тараса Шевченка на Запорожжі.

Г Єгорова.  Прес-центр Товариства «Просвіта» ім.Т.Шевченка.098-436-23-63

Оприлюднено в Свята нашої Батьківщини | Залишити коментар

НА УКРАЇНІ СОНЯХИ ЦВІТУТЬ (Т. Сугалова-Катрич)

          ВІХИ  ІСТОРІЇ  УКРАЇНИ                 Серпень, 2016 рік.    

Леонтович_В5 серпня – минає 150 років від дня народження Леонтовича Володимира Миколайовича (1866-1933), громадського та політичного діяча, письменника, мецената, правника, видавця. Народився у с.Оріхівка, нині Лубенського р-ну Полтавщини, освіту здобув у Московському ун-ті, займався сільським господарством, став земським діячем, членом культурно-просвітницької організації Стара Громада, співвидавцем першої щоденної української газети «Громадська думка». Одноразово займався літературною діяльністю, створив низку прозових творів, серед них оповідання «Пани і люди», «Старе й нове», «Хроніка родини Гречок» і ін. У 1917р. долучився до українського державотворення – формування Центральної Ради Української Народної Республіки, у період Гетьманської Держави очолив земельне міністерство. У зв’язку з  інтервенцією в Україну сотень тисяч червоних  банд, спричиненої обертанням московського нацизму у найжорстокіший виплід – у так зв. більшовизм, змушений був у 1919р.емігрувати до країн Заходу, останній прихисток знайшов у м.Празі.

Oleksandr_Tysovskyj9 серпня – 130 років тому народився Тисовський Олександр Васильович (1886-1968), педагог, вчений-біолог, громадський діяч, засновник національної скаутської організації «Пласт». Народився у с.Биків, нині Мостиського р-ну Львівщини, освіту отримав  у Львівському ун-ті, незабаром здобув вчені ступені з філософії та зоології. Займаючись викладацькою діяльністю і вбачаючи брак виховання у шкільництві, розробив унікальну виховну систему, принцип якої – через працю над собою до розвитку та гартування свого характеру в ігровий спосіб і через шляхетні змагання за найкраще виконання свого обов’язку,– яку виклав у праці «Пласт» у 1913р., а також уклав текст обітниці – «Пластовий Обіт».  Того ж року О.Тисовського обрано головою Верховної Пластової Команди, а виданим ним у 1921р. підручником «Життя в Пласті» керуються і понині тисячі українських пластунів світу. У міжвоєнний період професор О.Тисовський викладав в Українському Таємному  Університеті м.Львова; з просуванням московсько-совєтського більшовизму на захід, в 1944р. емігрував до Відня, де перебував до кінця життя. У 2002р. зусиллями багатолітнього пластуна Юрія Ференцевича (США) прах О.Тисовського перепоховано на Личаківському цвинтарі м.Львова.

Ogulch113 серпня – 20 років тому пішов із життя Огульчанський Олексій Якович (1912-1996), письменник, краєзнавець, педагог. З юних літ і до кінця життя мешкав у м.Бердянську Запорізького краю, присвятив себе вивченню і збереженню природних скарбів Приазов’я, гармонійно поєднав у собі педагогічну, науково-дослідницьку та письменницьку діяльність, є автором захоплюючих повістей «Таємниця Сухої балки», «Острів сріблястих чайок» і ін. У 1940р  з вихованцями віднайшов єдиний виявлений у світі скам’янілий скелет південного слона.

 images– 55 років тому було розпочато зведення Берлінського муру (1961), який упродовж 28 років символізував незмінність московського загарбництва.

21288370614 серпня – 435 років тому вийшла друком Острозька Біблія (1581), це було перше повне друковане видання церковно-слов’янською (старо-болгарською) мовою, здійснене в Острозі друкарем Іваном Федоровичем.

Кониський_О18 серпня – минає 180 років від народження Кониського Олександра Яковича (1836-1900), письменника, перекладача, лексикографа, педагога, адвоката, громадського діяча, журналіста, видавця, автора слів гімну «Молитва за Україну» Народився у с.Переходівка, нині Ніжинського р-ну Чернігівщини, освіту отримав гімназійну та самоосвітою – юридичну, займався адвокатською практикою. Поряд з цим вів активну літературну та громадську діяльність: брав участь у роботі Київської Громади, засновував недільні школи на Полтавщині, уклав і видав підручники «Українські прописи» (1862), «Арифметика або щотниця» (1863) тощо, приділяв вагому увагу зв’язкам  з культурними діячами Галичини. У 1863р. монархічним московством був звинувачений у «малоросійській пропаганді» і засланий до Вологди. Сприяв  створенню «Української демократичної партії», заснував видавництво української книги у Києві, став фундатором Товариства ім.Т.Шевченка у Львові. О.Кониський уклав першу ґрунтовну двотомну біографію Т.Шевченка «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніки його життя». Літературний спадок митця, який був під забороною у підмосковській Україні, складають поезії, повісті, драми, оповідання, в яких відображено соціальне і національне гноблення українського народу царською Московщиною, відстоюється українська національна ідея.

3994519-21 серпня – 1991 року відбулася невдала спроба компартійного путчу в Москві, реваншистський замах кремлівського каганату зберегти криваві імперські здобутки «великоросного» московського нацизму упродовж минулих століть.

Slywynskyi-120 серпня – 130 років тому народився Сливинський Олександр Володимирович (1886-1956), військовий і громадський діяч. Народився на Полтавщині, закінчив декілька військових навчальних закладів, у т.ч. і Миколаївську академію Генерального штабу, у 1 Світову війну дійшов до головнокомандувача фронту. З постанням Української Народної Республіки брав безпосередню участь в українізації військових частин фронту, очолював Генеральний штаб Армії УНР та в період Гетьманської Держави, залучив до розбудови українських збройних сил  досвідчених військових. За Директорії  полишив службу за станом здоров’я, згодом емігрував до Югославії, далі до Німеччини, з 1951р. і до кінця життя проживав у Монреалі.

1842362123 серпня – День Державного Прапора України – державне свято України, встановлене Указом Президента 23 серпня 2004 року для вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України. 24 серпня – День незалежності України– 25-а річниця, національне свято.

pic127 серпня – 160 років тому народився Франко Іван Якович (1856-1916), письменник, поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч, доктор філософії. Народився у с.Нагуєвичі, нині Дрогобицького р-ну Львівщини, у ранньому віці втратив батька, а згодом і матір. У гімназійний період проявив феноменальні властивості пам’яті, надзвичайно широкий літературний інтерес, потяг до творчості. Навчання у Львівському ун-ті було перервано арештами за участь у студентському русі, довершував навчання у Відні, в той же час активно співпрацював з низкою видань. Будучи усебічно обдарованим, енциклопедично освіченим і надзвичайно працьовитим, виявив себе у багатьох царинах суспільного життя: у літературі – це поезія, проза, драматургія, переклади і ін., – у журналістиці, мовознавстві, етнографії, сходознавстві, історії, економіці, релігії, філософії, політології тощо, став найвизначнішим поетом пошевченківської доби Залишив по собі величезний мистецький і науковий спадок – понад 5 тисяч творів. Помер і похований у Львові на Личаківському кладовищі. Є автором поеми «Мойсей», поетичної збірки «Зів’яле листя», драми «Украдене щастя», повісті «Перехресні стежки». Йому належить вислів: ”Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів“. І.Франко попередив людство про катастрофічну небезпеку тоталітаризму від тодішніх соціалістичних та соціал-демократичних ідей.

744px-POL_COA_Ruzynski.svgСиріч збігає 440 літ з часу загибелі Богдана Ружинського (? – 1576), низового запорозького гетьмана. Час гетьманування 1575-1576рр., був князем з Волині, під його орудою козацьке військо мало значний успіх у захисті українських земель. З іменем гетьмана пов’язана поява  у серпні 1576р. Універсалу про козацькі вольності.

 О. Змієвський, В. Пилипенко, товариство «Просвіта», м. Бердянськ,            .                            Запорізький край, Україна,  /proberdyansk.wordpress.com/.

Оприлюднено в Віхи історії України | Залишити коментар

“Будьмо гідні слави Героїв!”

Студійці “Джерельця” при Осипенківському музеї, разом з бійцями Хорунжої служби ОЗСП Нацгвардії України “Азов”, здійснили патріотичну акцію  “Будьмо гідні слави Героїв!” для вихованців ДОЗ “Стріла” в Новопетрівці і запросили юнацтво до екскурсійних подорожей за цікавими турмаршрутами Бердянщини.SAM_0832 optm

 Юні екскурсоводи студії “Джерельце” Настя Гуменюк, Наталя Метлицька,  Настя Панченко разом з працівниками Осипенківського музею виступили перед вихованцями дитячого оздоровчого закладу “Стріла” в Новопетрівці.

Організаторами заходу стали: туристично-інформаційний центр “Рідними стежинами приазовського краю”, адміністрація і колектив дитячого оздоровчого центру «Стріла» в с.Новопетрівка (керівник – Віталій Якович Якименко), бійці Хорунжої служби Окремого загону спеціального призначення Національної гвардії України “Азов” і представники Бердянського цивільного корпусу “Азов”, тож в ньому була присутня значна складова з краєзнавства і патріотичного виховання молоді, вшанування пам`яті краян – захисників Вітчизни у минулому і в наш час.

Захід присвячений героїзму наших сучасників, краян і односельчан, які в лавах SAM_0870 optmдобровольчих та інших військових з’єднань обороняють Вітчизну і малу батьківщину – Бердянський край від російських окупантів і банд проросійських найманців- сепаратистів у боях неоголошеної російсько-української війни на Донбасі та вшанування героїчних подій історії нашого козацького й повстанського краю, виховання в юнацтва почуття поваги до культурної спадщини, традицій народоправ’я .

 Концертна програма включала пісні: “Повстанська зоря”, “Україна”, ”Літо”, звучали віршовані патріотичні твори письменника – земляка і борця за волю України  Володимира Сіренка (1931-2015), який народився у селі Новопетрівка, а дитячі і юнацькі роки провів у селі Осипенко на Бердянщині.

 Також відбулась творча презентація екскурсійних подорожей за турмаршрутами:  “Подорожуймо Бердянщиною разом!”, впродовж якої студійці «Джерельця» презентували оглядові екскурсії: «До витоків історії Бердянського краю», творчі зустрічі з місцевими майстрами декоративно -прикладного мистецтва: «Екскурс в світ народної творчості», патріотичні акції: «Тепло наших сердець – захисникам Вітчизни», тематичні екскурсії: «Шляхами козацької і повстанської слави приазовського степу», «Обереги нашого роду».

В ході виступу юні гості Бердянщини, які відпочивають в ДОЗ «Стріла» – діти з Харківської, Дніпропетровської, Донецької і Запорізької областей, довідались про пам’ятки й туристичні маршрути, місцеві урочища й старожитності, різні цікавинки й легенди, пов’язані з історією і природою краю, також були запрошені до авто і пішохідних екскурсійних подорожей за місцевими туристичними маршрутами – до цікавих природних та історичних пам’яток.

SvyatoslavА бійці Хорунжої служби ОЗСП Нацгвардії України “Азов” Молнезар, Русин і Оберіг розповіли про славетного князя-воїна Святослава Хороброго, переможця хозарів у липні 964 року, життя й боротьба якого за Русь-Україну є взірцем для сучасних захисників рідної землі: воїнів-азовців; відповіли й на численні запитання юнацтва, запевнили всіх у тому, що всі бійці “Азову”, які добровільно вирушили на захист Вітчизни, разом з іншими військовими підрозділами надійно захищають наше мирне життя і переконані у повній перемозі над ворогом.

Саме завдяки таким заходам наша юнь має змогу отримати справжні знання з історії Вітчизни й рідного краю, а також сформувати історичну свідомість, почуття патріотизму і поваги до захисників України в різні часи, відчути особисту причетність до нашої історії. до питань збереження, дослідження і популяризації культурного, природного і туристичного потенціалу Бердянщини і Приазов’я.

7.07.2016     Директор Осипенківського краєзнавчого музею    Олег Будяк

Оприлюднено в Вівтар Незалежності | Залишити коментар

“Моя земля, мов мама молода…”

 2011_8_22_8332_130 червня у читальній залі Центральної бібліотеки м.Бердянська відбулося ювілейне віншування життя і творчості поетки, письменниці, журналістки, педагога, громадського діяча п. Тетяни Іванівни Сугалової-Катрич. Ювілярку щиро вітали шанувальники, представники районної та міської влади Бердянщини, громадських товариств, побратими по перу.

Поміж тим звучали поетичні твори у виконанні авторки-ювілярки та шанувальників – зі збірок ”Тобі на щастя”, „Польова стежина”, „Починаюся з вас”, „Під небом правічним” і ін. Неwww.tvn.hu_f0fa7358641ce9436ea71a5e744f2d1a обійшлося і без сліз, коли торкалися теми теперішньої війни із сусідньою, все тою ж, Московщиною, – страждань, героїки.

     Також вручалися подарунки, у т.ч. і від української громади – парафіян Церкви  Святого Івана Хрестителя із міста Нюарку (США), якого передав  п.Степан Герилів, засновник Благодійної Скрині «Добродій» Бердянського державного педагогічного університету.

                                                   *    *    *

На Україні соняхи цвітуть,                            На Україні соняхи цвітуть,                                   У них від сонця доленька щаслива,            Тоненькі плечі обійма їм вечір,                           В кожнім зернятку  життя малого стук     А зранку, мов горобчики, вже тут                      І так, як в тебе, в серці чуттів злива,         В обіймах соняхів цвірінькає малеча,                 На Україні соняхи цвітуть.                           На Україні соняхи цвітуть.

.                                     На Україні соняхи цвітуть.                                                                         .                                     За радість жити вклоняться доземно,                                                       .                                     Від них аж світло, в цьому їхня суть,                                                       .                                     Цілує небо їм зіниці недаремно.                                                                 .                                     На Україні соняхи цвітуть.

                                  Слово до рідної мови

Засмутилася пісня твоя.                       Засльозилась душа. Хай болить                                   Хтось в обличчя плює їй: не в моді!   Не у тебе — в твоєї дитини!                                           Посмутніли і поле, й бджоляр,            Та у небі весна журавлить:                                           Мов без сонця — земля у негоді.        Твоя пісня не згине, не згине! 

Мамо-мово, не плач, не журись.         Он до тебе лелека летить,                                         Твоїй пісні віддам своє слово.               Щоб почуло дитя рідне слово.                      Помолюся за тебе: живи!                     Наливається сонцем блакить                          Не журися, не плач, мамо-мово!        І блакиттю — пісні мами-мови.

                                    Дума про рідний прапор

Мій прапор, напевно, створив сам Господь   Кохана земля у любові живе,                           З думками про небо і землю.                            В обіймах із сонцем щаслива.               Дитина надії і славного роду,                           Хто мудрість зерна золотого збагне,               Сузір`я це серцем приємлю.                            Не буде ніколи зрадливим.

У рідних небес, вірю, Божа яса.                      Мій прапор, мов доля довіку моя,                     Творцю не потрібні мольберти                       Обвінчана з небом високим.                               І сонце являє такі чудеса,                               Мій прапор – землянам надійний маяк,           Що хочеться серцем завмерти                       І я ним натхненна, як сокіл.    

Т. Сугалова-Катрич

Підготував В.П.

Оприлюднено в Віншування | Залишити коментар

А ЛИПИ ЦВІТУТЬ ДУХМЯНІ-ДУХМЯНІ (Василь Гостюк)

          ВІХИ  ІСТОРІЇ  УКРАЇНИ                Липень, 2016 рік.

canada1 липня  – минає 40 років з часу заснування Канадського інституту українських студій (1976) у м.Едмонтоні при Альбертському ун-ті, який веде науково-дослідну та видавничу діяльність про Україну і українську діаспору. У 1984-1993рр. закладом підготовлено п’ятитомне видання «Енциклопедії України» англійською. При установі діє Центр досліджень історії України ім. Петра Яцика, яким видано англомовну «Історію України-Руси» М. Грушевського. У різні часи очолювали заклад вчені українського походження, це Юрій Луцький, Богдан Кравченко, Омелян Пріцак і ін., наразі його директором є Володимир Кравченко, історіограф, історик – родом із м.Кам’янець-Подільського. В інституті діє ціла система заохочень для українських науковців, його вчені нині здійснюють викладацьку і наукову діяльність у багатьох вишах України.

Августа_Кохановська,_атопортрет6 липня – виповнюється 150 років від народження Кохановської Августи Йосипівни (1866-1927), буковинської художниці та етнографа польського походження. Народилася у м.Довгопіллі, нині м.Кимполунг  повіту Сучава в Румунії, освіту здобула у Віденській Школі прикладних мистецтв, творила у жанрах портрету, пейзажу, ілюстрацій сюжетної композиції тощо. Використовуючи етнографічні матеріали, створила картини «Старий гуцул», «Освячення паски на Гуцульщині» і ін. Також художниця ілюструвала твори І.Франка, О.Кобилянської, І.Нечуя-Левицького. Її портретні, пейзажні твори мали вагоме етнографічне навантаження. Померла А.Кохановська у м.Торунь (Польща). Картини художниці зберігаються  у Чернівецькому  краєзнавчому та художньому музеях.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

11 липня – 160 років тому народився Левченко Петро Олексійович (1856-1917), живописець-пейзажист. Народився у м.Харкові в родині купця, мистецьку освіту отримав у Петербурзькій Академії мистецтв, працював на педагогічній ниві у рідному місті. Став співзасновником низки мистецьких товариств. Творча спадщина художника, це понад 700 картин, вирізняється глибокою задушевністю, ліризмом, де гармонійно поєднані елементи французького імпресіонізму з реалізмом, серед пейзажних творів домінують краєвиди Київщини і Слобожанщини: «На Харківщині», «Вечір. Сльота», «Глухомань», і ін. Митець був одним з найвидатніших майстрів у жанрі інтер’єрної композиції. Твори П.Левченка зберігаються у музеях  міст Києва та Харкова.

130944058817 липня –  минає 170 років від дня народження Миклухи-Маклая Миколи Миколайовича (1846-1888), мандрівника, етнографа, антрополога, географа. Народився в с.Різдв’яне на Новгородщині в родині інженера-залізничника: батько Микола Ілліч був родом із м.Стародуба на Чернігівщині – військово-адміністративного центру Стародубського полку часів Козацької Держави (відтятий від тіла України  більшовицькою Московщиною у 1919р., нині у складі Брянської обл.), а прадід Степан – запорізьким козаком, якому за героїзм у російсько-турецькій війні було надано дворянство; мати Беккер Катерина Семенівна – змосковщена німкеня. За участь у студентському русі був позбавлений права навчання у вишах, тому нелегально відбув до Німеччини, де вивчав філософію, медицину, зоологію тощо у різних знаменитих вишах країни, одноразово розпочав подорожувати. Краєм основних досліджень вченого, урешті, стали Нова Гвінея, Філіппіни, Індонезія, острова Океанії і ін., які охоплювали природознавство загалом, це географія, антропологія, етнографія тощо і в царині яких ним було досягнуто визначних успіхів. Відомий висновок дослідника про те, що культурні і расові ознаки різних народів обумовлені природним і соціальним середовищем. Праця вченого була повна поневірянь, небезпек, змушений був також протистояти колонізації земель з боку країн Заходу. Дружиною М.Миклухи-Маклая була австралійка, подружжя мало двох синів.

259px-Spilka_Ukraïns'koï_Molodi.svg18 липня  – 1946 року у Мюнхені відновлено Спілку Української Молоді. Заснована в 1925р. Миколою Павлушковим, студентом Київського інституту народної освіти (розстріляний НКВС). Загальні засади – об’єднання української молоді, виховання свідомих, чесних і працьовитих громадян, відданих українців-державників, що виробляють світогляд на національно-християнських традиціях та ідеалах, виплеканих українською нацією протягом століть. В Україні Спілку відновлено лише у травні 1990 р. на з’їзді в Івано-Франківську.

Теліга_О21 липня – 110 років від дня народження Теліги Олени Іванівни (1906-1942), поетеси, публіциста, літературного критика, учасниці національно-визвольного руху. Народилася у с.Іллінське, нині Дмитрівського р-ну Московської обл. в українсько-білоруській родині, з 12 років мешкала в м.Києві. У період становлення Української Народної Республіки батько Олени – Шовгенів  Іван працював урядовцем, тому на початку 20-х, з падінням УНР, родина змушена була емігрувати до Чехословаччини, де майбутня поетеса отримала освіту в Українському педагогічному ін-ті у м.Празі і де відбулося її творче становлення, це поезії «Я руці, що била,– не пробачу», «Вірність», «Поворот» і ін. В кінці 1939р. О.Теліга вступила до Організації Українських Націоналістів, працювала у культурно-освітній референтурі. У жовтні 1941р прибула до окупованого німцями Києва, де зорганізувала Спілку українських письменників, видавала тижневик літератури і мистецтва «Літаври» тощо. Невдовзі нова влада – німецько-нацистська, розгорнула жорстокий терор, проти українства, як це чинила і така ж попередня – московська: розпочалися масові арешти і знищення. 22 лютого 1942р. Олену Телігу розстріляно разом із соратниками, у тім числі і з її чоловіком  Михайлом Телігою, в урочищі Бабин Яр, що на околиці Києва. Не стало авторки «Вечірньої пісні», «Сучасникам», «Не треба слів. Хай буде тільки діло…» і ін.

  150px-Іван_ДужийЦього року 105 літ тому  народився Дужий Іван Атанасійович (1911-1941), громадський, театральний діяч. Народився у с.Карів, нині Сокальського р-ну на Львівщині у багатодітній родині. За рішенням батьків був залишений на господарстві, тому освіту  отримав лише у сільській школі, далі була самоосвіта. Юнак брав активну участь у громадському житті села, окрузі, це був спорт, театральна діяльність тощо, урешті очолив Карієвський театральний гурток, сценічна діяльність якого була визнана найкращою у повіті. З початком ІІ Світової війни, коли до села прийшли перші московські «совєти» (другі – в 1944р), Івана Атанасійовича було заарештовано за химерним звинуваченням в належності до «контрреволюційної організації». Людоїдний московський більшовизм знищив людину від плуга-землі у буцегарні «Бригідка» в м.Львові у квітні 1941р., а рідних – маму, дружину і двох маленьких донечок – було вивезено до Казахстану. Старший брат І.Дужого – Микола був військовим, політичним і громадським діячем, молодший – Петро став письменником, активним учасником національно-визвольного руху… обоє були репресовані нацистським московством.

       О. Змієвський, В. Пилипенко, товариство «Просвіта», м Бердянськ, Запорізький край, Україна, /proberdyansk.wordpress.com/                       

Оприлюднено в Віхи історії України | Залишити коментар