ВІХИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Жовтень, 2016 рік.
2 жовтня – 110 років від дня народження Лозов’яги Івана Павловича – Івана Багряного (1906-1963), поета, прозаїка, публіциста, політичного діяча. Народився у м.Охтирка, нині райцентр на Сумщині, рано розпочав трудову діяльність, з-за матеріальних нестатків не зміг довчитися у Київському художньому ін-ті. У опозиційному літоб’єднанні «Марс» зблизився з В.Підмогильним, Т.Осьмачкою, Г.Косинкою і ін. За поему «Ave Maria» та роман у віршах «Скелька» був звинувачений в оспівуванні «куркульської ідеології». У квітні 1932р. його заарештовано за «контрреволюційну діяльність», після року буцегарні виселено на 3 роки до Далекого Сходу, далі – за спробу втечі звідти отримав 3 роки совєтських таборів. По поверненню… у червні 1938р. знову арешт, звинувачення у націоналізмі, тортури упродовж року, урешті хворого було звільнено. Про ці трагедії письменник згодом описав у романі «Сад Гетсиманський». У ІІ Світову війну пішов в українське підпілля в Галичині, у референтурі пропаганди ОУН складав патріотичні пісні, агітаційні матеріали тощо, взяв участь у створенні Української Головної Визвольної Ради, одноразово в тих умовах написав роман «Тигролови» та поему «Гуляй-Поле». З 1945р. і до кінця життя проживав у Німеччині, редагував газету «Українські вісті», був заступником президента Української Народної Республіки в екзилі. Спадок Івана Багряного – це численні оповідання, поеми, поетичні збірки, романи, п’єси, казки для дітей, він є автором програмного памфлету «Чому я не хочу вертатись до СРСР?»
5 жовтня – 110 років тому народився Ковтун Іван Дмитрович – Юрій Вухналь (1906-1937), письменник-гуморист, сатирик. Народився у с.Чорнобаївка, нині Ізюмського р-ну Харківщини, освіту отримав на педагогічних курсах та у Харківському інституті народної освіти. Став одним із найпопулярніших сатириків, друкувався у різних виданнях, перший наважився змальовувати в літературі, зокрема в гуморесках, негативного героя із числа так зв. комсомольців. У листопаді 1936р. «драматургами» із НКВС був звинувачений у причетності до «української націоналістичної терористичної організації», попри тортури, винним себе не визнав, 15 липня 1937р. за особистої санкції Й.Сталіна та його поплічників розстріляний разом з ще 17 українськими письменникам, художниками, працівниками культури. Він є автором збірки оповідань «Червоні паростки», гуморесок «Щирий українець», науково-фантастичного роману «Азіатський аероліт» і ін.
9 жовтня – 420 років з часу офіційного проголошення унії з Римом на ІV засіданні Берестейського церковного Собору (1596), в оконечності частина православного духовенства на теренах України, загарбаних Річчю Посполитою, визнала владу Папи Римського, прийняла основні догми Католицької Церкви, але було залишено непорушними церковні обряди, звичаї, літургійна мова, тобто ведення богослужіння рідною мовою, право вибирати зі своїх кандидатів єпископів, врешті, нова Українська Греко-Католицька церква об’являлася помісною, автокефальною. Попри її складний шлях становлення, вона, що цілком природно, стала в обороні українства, на відміну від православної Київської митрополії, яка після загарбання її Московським патріархатом у 1686 р. втратила цю одну з найголовніших функцій. У XIX-ХХ стт. єпископи та священики УГКЦ стали безпосередніми учасниками культурного, політичного, економічного відродження українського народу. Зокрема автором музики Гімну України є священик УГКЦ Михайло Вербицький.
14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці і свято великих 
історичних потуг України: День Українського козацтва, День Української Повстанської Армії.
16 жовтня – 130 років від дня народження Змієнка Всеволода Юхимовича (1886-1938) військового діяча, генерал-хорунжого армії УНР. Народився у м.Одесі, закінчив Миколаївську академію Генерального штабу у Петербурзі, відбув І Світову війну, з грудня 1917р. перебував на різних посадах у збройних силах Української Народної Республіки, дійшов до командувача фронтом, у вересні 1920р. брав участь у розгромі більшовицької армії С.Будьонного. З 1927р. перебував на керівних посадах у Військовому міністерстві УНР в екзилі. Помер і похований у Варшаві на цвинтарі «Воля», його ім’я носять вулиці у містах – Києві та Одесі.
18 жовтня – минає 140 років від народження Єфремова Сергія Олександровича (1876-1939), історика літератури, публіциста, літературного критика, академіка, громадського, політичного і державного діяча. Народився у с.Пальчик, нині Катеринопольського р-ну Черкащини, родове прізвище мав – Охріменко, яке його батько, священик, під тиском сановників від московського православ’я змушений був змінити. Освіту отримав у духовній семінарії та правничу у Київському ун-ті. З юних літ активно займався політичною діяльністю, у 1905р. ініціював створення Всеукраїнської учительської спілки – професійної української організації вчителів і діячів народної освіти. Співпрацював з багатьма українськими виданнями, де друкував гострі матеріали на тему захисту української національної культури й політичних свобод, за що неодноразово арештовувався московським царизмом. З постанням Української Народної Республіки став членом Української Центральної Ради, очолив відомство з міжнаціональних справ. Після загарбання України червоною Московщиною, завдяки клопотанням Української Академії Наук, С.Єфремову спершу вдалося уникнути більшовицького терору, мав можливість займатися науковою та науково-організаційною роботою. Але то був лише тактичний прийом режиму. У липні 1929р він був заарештований на підставі сфабрикованих звинувачень, засуджений до 10 років ув’язнення, його загин загубився у тенетах московського ГУЛАГ-ного людоїдства. У доробку вченого монографічні нариси про видатних українських письменників, праці з наукового шевченкознавства, він є автором «Історії українського письменства».
20 жовтня – 140 років від дня народження Водяного Якова Михайловича (1886-1940), політичного, військового і громадського діяча, педагога, драматурга. Народився у м.Сміла на Черкащині, закінчив двокласне міське училище, неодноразово арештовувався царським режимом за революційну діяльність. В 1917 р. організував Вільне козацтво, вів бойові дії проти російської та більшовицької армій, виступав проти совєтської окупації України, за що у 1919 р. був заочно засуджений «ЧК» до розстрілу. Після падіння Української Народної Республіки в 1922р. емігрував до Польщі, написав п’єсу «Холодний яр», мемуари, вів підривну роботу проти СРСР. В 1939р. був схоплений НКВС і розстріляний. У 1948р. посмертно нагороджений Хрестом Симона Петлюри.
23 жовтня – минає 60 років, коли розпочалася Угорська революція (1956) – мирною демонстрацією студентів та представників інтелігенції у столиці країни Будапешті… під червоними прапорами та з гаслами про дружбу із Совєтським Союзом, але й одноразово з вимогами економічних та політичних реформ, викорінення сталіністів, виведення радянських військ з країни тощо. Репресивні дії влади у відповідь призвели, урешті, до масштабного тривалого збройного протистояння. За рішенням кремлівського партійного каганату в Угорщину було двічі спрямовано регулярні війська – традиційно у визвольно-загарбницьких цілях., це понад 30 тис. особового складу, 1130 танків, 615 одиниць артилерії і ін., столиця країни зазнала авіаційних, артилерійських та піхотно-танкових нападів. Із 50 тисяч повстанців до 4 тисяч загинуло, 350 осіб страчено, 26 тисяч понесли інші покарання, 200 тисяч громадян покинуло рідну країну. В обороні народу Угорщини стали і вояки Української Повстанської Армії, які в еміграції створили кілька батальйонів і взяли участь у боях проти радянських окупаційних військ, більшість із них жертовно загинули. З розпадом імперії зла – 23 жовтня в Угорщині відзначається на національному рівні, як День революції.
27 жовтня – 150 років тому народився Тимченко Євген Костянтинович (1866-1948), мовознавець-україніст, перекладач, спеціаліст із санскриту, академік. Народився у м.Полтаві, освіту отримав у Петербурзькому і Київському ун-тах, після захисту дисертації викладав у Варшавському ун-ті, у 1916р., перебуваючи у Ростові, організував товариство «Просвіту», з постанням Української Народної Республіки ввійшов до складу Центральної Ради, взяв участь у заснуванні Української Академії Наук. Є автором численних праць із фонетики, граматики, лексики, лексикографії, діалектології та історії української мови, підручників, уклав тлумачний словник, відомий як ”Словник Грінченка“,. Твором життя науковця став ”Історичний словник українського язика (14-18 ст)“, але погром української культури в УСРР у 1930-32рр. унеможливив друк цієї праці, а самого вченого у 1938р. заарештовано і засуджено на 5 років заслання до Красноярського краю. По війні працював ст. науковим співробітником АН УРСР.
29 жовтня – минає 110 років від народження Лисенка Михайла Григоровича (1906-1972), скульптора, народного художника, педагога, академіка. Народився у с.Шпилівка, нині Сумського ра-ну Сумщини, освіту здобув у Харківському художньому ін-ті. Є автором пам’ятників видатним українцям, зокрема Т.Шевченку у містах Парижі, Ашхабаді, а також – І.Франку у містах Хмельницькому, Вінніпезі, Сваляві, і ін.
31 жовтня – збігло 150 літ, як пішла з життя Млотковська Любов Іванівна (~1804-1866), акторка. Народилася у м.Курську, дебютувала у 1823р., володіла майстерним перевтіленням, природністю і тонкою розробкою характерів. З життєрадістю, гумором, задушевністю виконувала ролі у п’єсах І.Котляревського «Наталка Полтавка», Г.Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці», «Бой-жінка» і ін., працявала у містах Одесі і Києві.
1766 року – Священний Синод Російської православної церкви видав черговий указ про заборону українства. Києво-Печерській лаврі суворо наказувалося друкувати лише ті книги, які попередньо у московській друкарні видрукувані та апробовані Синодом.
160 років тому народився Чопей Василь (1856-1935), педагог, мовознавець. Походить із с.Ромочевиця, нині Мукачівського р-ну Закарпаття, працював учителем гімназії у Будапешті. Уклав і видав «Русько-мадярський словарь» в об’ємі 20 тис. слів, побудований на говірках Галичини, де у передмові обґрунтував окремішність української мови, окрім того упорядкував підручники для народних шкіл Закарпаття, серед яких і «Українську читанку».
О.Змієвський, В.Пилипенко,товариство «Просвіта», м.Бердянськ, Запорізький край, /www.proberdyansk.wordpress.com/
Бердянська Просвіта 