В садках милує солов’їний спів. (Володимир Корнієнко)


ВІХИ  ІСТОРІЇ  УКРАЇНИ                  Липень  2017 рік.

1 липня – 100 років тому народився Штуль Олег Данилович (1917-1977), політичний і військовий діяч. Народився у с.Лопатичі, нині Олевського р-ну Житомирщини, освіту отримав у Кременецькій духовній семінарії та Варшавському ун-ті. Зі студентських років перебував у лавах Організації Українських Націоналістів, працював у культурницькій референтурі. За німецько-радянської війни був спрямований до Києва налагоджувати українське життя, далі – організовував партизанські загони на Волині, став співредактором газети «Оборона України». В кінці 1943р. арештований нацистами, до кінця війни перебував у концтаборі «Заксенхаузен». По війні проводив допоміжну роботу  для українських військовополонених, відновив видання газети «Українське слово», очолив Провід ОУН, став співзасновником Світового Конгресу Вільних Українців. Останні роки проживав у Торонто. Є автором багатьох статей і теоретичних розвідок.

3 липня – 90 років від дня народження Смоленчука  Миколи Кузьмича (1927-1993), прозаїка, літературознавця, педагога, вченого. Народився у м. Бобринці на Кіровоградщині, підлітком зазнав страхіть у нацистських та комуно-радянських таборах, тяжкої праці в так зв. радянських трударміях. Попри це згодом здобув педагогічну освіту, працював учителем  та директором школи на Кіровоградщині і Черкащині, далі – завідував кафедрою у Луцькому і Кіровоградському педінститутах. За рекомендацією М. Рильського став членом  Спілки письменників України. У 1972 р його звинувачено  у «буржуазному націоналізмі», на півтора десятиліття вилучено із активного громадського та літературного життя. Є автором  романів «Сиве покоління», «Білі бланкети», історичних повістей «Степи полинові», «Рідня», та сотні наукових, науково-методичних статей, краєзнавчих розвідок і ін.

4 липня  – минає 120 років від народження Верменича Андрія Андрійовича (1897-1979), актора. Народився у с.Градизьк, нині Глобинського р-ну Полтавщини, освіту отримав у Московському університеті мистецтв, мав гарний голос, виконував провідні ролі як на драматичній, так і оперній сценах, зокрема, в опері С.Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», у виставах І.Карпенка-Карого і ін. З 1934р. працював у Дніпровському  драмтеатрі ім.Т.Шевченка.

8 липня – 110 років тому народився Гасин Олександр Іванович (1907-1949), політичний і військовий діяч, учасник визвольного руху 1940-х років.. Народився у с.Конюхів, нині Стрийського району Львівщини, освіту отримав у Львівській політехніці та Баварській воєнній академії, займав високі посади в Оорганізації Українських Націоналістів, разом з Євгеном Коновальцем уклав «Військового підручника», викладав на Вищих старшинських курсах ОУН, був одним з провідних організаторів підготовки антирадянського повстання на західно-українських землях, де людність з вересня 1939р. вже сповна пізнала «докорінні переваги радянського ладу». З проголошенням Акту відновлення державної самостійності України 30 червня 1941р обійняв посаду заступника воєнного міністра. По війні продовжив активну роботу по організації Руху Опору, загинув у протистоянні червоному терору.  

11 липня  – 130 років від дня народження Журавленка Павла Максимовича (1887-1948), артиста опери, оперети і кіно, режисера. Народився у с.Никанорівка, нині Бобринецького р-ну Кіровоградщини., співу навчався приватно у Єлисаветграді та Москві, володів басом широкого діапазону. З 1906р. виступав на сценах Москви, Казані, Петербурга. Близькими друзями співака були видатні діячі української культури Гнат Юра, Василь Войтенко, Михайло Донець і ін. Монархічним, а потім і більшовицьким московством видатний українець був причислений до «русскіх».                                 

14 липня – минає 120 років від народження Баб’юка Андрія Дмитровича – літ. ім’я Мирослав Ірчан (1897-1937), поета, драматурга, перекладача, літературознавця, журналіста, видавця. Народився у с.П’ядики, нині Коломийського р-ну Ів.-Франківщини, освіту отримав у Львівській  вчительській семінарії, Першу світову війну відбув у складі Легіону Січових Стрільців, далі перейшов на бік червоно-більшовицької Московщини, був відряджений до Канади, по поверненню у 1932р. в Україну через деякий час за наказом кремлівського секретаря-ката Постишева його відправлено до концтаборів, творчий доробок вилучено з обігу.  В листопаді 1937р А.Баб’юка страчено. Він є автором п’єс  «Підземна Галичина», «Бунтарі», «Бувші люди» і ін.

– 150 років тому народився Савченко-Більський Володимир Олександрович (1867-1955), військовий діяч, генерал-хорунжий флоту УНР. Народився у с.Олишівка на Чернігівщині, походив зі старовинного козацько-старшинського роду. З постання Української Народної Республіки очолив Раду Української Чорноморської Громади, активно проводив українізацію флоту у містах Одесі та Севастополі, обіймав високі військові посади. З 1921р. перебував на еміграції в Польщі, далі – в Німеччині та Франції, проводив активну громадську роботу, є автором низки праць з питань морського флоту України.

 16 липня – 1917 року Українська Центральна Рада проголосила Другий Універсал – державно-правовий акт, яким було зафіксовано домовленості між УЦР та ТУ Росії,  які свідчать про те, що, попри непевність, тимчасовість становища Московщини – між відхідною монархічною деспотією і насуваючою червоною диктатурою – її тимчасові репрезентанти безпомильно, на рівні безумовних рефлексій  намагалися утримати Україну в своїй орбіті, як непереступну передумову по забезпеченню подальшої «еволюції»-паразитування імперії та демонічного фальшування її ганебної історії.

21 липня – 110 років від дня народження Кандиби Олега Олександровича – літ. Ім’я Олег Ольжич (1907-1944), поета, політичного діяча, археолога, сина поета Олександра Олеся. Народився у м.Житомирі, освіту отримав у Карловому ун-ті Праги, здобув наукову ступінь з філософії, одноразово ґрунтовно займався археологією, вів з цього фаху масштабну наукову та педагогічну діяльність на міжнародному рівні. З 1929р. перебував у лавах Організації Українських Націоналістів, займав високі посади, загинув у катівні гестапо у концтаборі «Заксенхаузен». Є автором низки поетичних збірок, археологічних розвідок, праці «Євген Коновалець»

– минає 110 років від наподження Теліги (ур. Шовгеніва) Олени Іванівни (1907-1942), поетеси, публіцистки, літературного критика, активної учасниці українського національно-визвольного руху. Народилася у с.Ільїнське, що поблизу м.Дмитрова, нині Московської області РФ, в україно-білоруській родині. З 1918р. мешкала у Києві, з приходом московсько-більшовицьких загарбників емігрувала до Чехословаччини, де отримала освіту в Українському високому педагогічному інституті у Празі і де розпочала літературну діяльність. З 1929р. проживала у Варшаві, далі – у Львові, вступила до лав Організації Українських Націоналістів. З початком німецько-радянської війни повернулася до Києва, організувала Спілку українських письменників, принципово ігнорувала утиски, обмеження німецько-нацистських окупантів, у лютому 1942р. була заарештована гестапівцями і розстріляна у Бабиному Яру. Є автором збірок «Душа на сторожі», «Прапори Духа», «Полум’яні вежі» і ін.

22 липня – 130 років тому народився Жоночин Василь Мартинович – літ. ім’я Василь Шопінський (1887-1967), прозаїк, поет, драматург, громадський діяч. Народився у с.Терешівці на Хмельниччині, у юному віці виїхав до США. Власні матеріальні труднощі, а також оточуючого люду в умовах  еволюції капіталізму – з одного боку, з іншого – незнання про реалії будівництва соціалізму у Совєтському Союзі, спричинили прокомуністичні погляди письменника і тематику його творів: про тяжке життя людей найманої праці у США. Цим вповні скористалися вожді у Странє Совєтов, охоче друкуючи твори письменника з ідеологічних міркувань.

24 липня 110 років від дня народження Мисика Василя Олександровича (1907-1983), поета, перекладача. Народився у с.Новопавлівка, нині Межівського р-ну Дніпропетровщини, захоплювався поезією і видав збірку, ще перебуваючи на шкільній лаві, був підтриманий М.Рильським, П.Тичиною та ін. Мав великі здібності до опанування іноземних мов, здійснював переклади з польської німецької, французької, англійської, єврейської і інших мов. З листопада 1934р., мешкаючи у м.Харкові, потрапив до лабет НКВС, відбував комуністичну кару в концтаборі на Соловках, далі, з початком німецько-радянської війни – на фронті, полон, німецький концтабір, репатріація, реабілітація і, нарешті – повернення в літературу. У творчому спадку поетичні збірки «Борозни», «Верховіття», «Чорнотроп» і ін., оповідання, велика перекладацька творчість.

28 липня – минає 150 років від народження Агапія Вишневецького, – св. Ім’я Вишневецький Агапій Йосипович (1867-1924), православного церковного діяча. Народився на Волині, освіту отримав у Київській духовній академії, із небагатьох служителів Церкви підтримав Українську Державність у 1917р., послідовно виступав за проголошення автокефалії Української Православної Церкви, ввійшов до складу її Святого Синоду. У 1924р. знищений московсько-більшовицьким людоїдним режимом.

29 липня – 130 років тому народився Садовський Михайло Вікентійович (1887-1967), військовий і громадський діяч. Народився у м.Києві, освіту здобув у декількох мілітарних закладах, відбув Першу світову війну. З постанням Української Народної Республіки взяв активну участь у розбудові національного війська, захищав Батьківщину від московських червоних і білих загарбницьких бандформувань. З 1921р. на еміграції у Польщі, Німеччині, а з 1950р. – у Канаді, де працював в урядових установах в екзилі, заснував Український воєнно-історичний інститут та Військовий музей, видавництво «Чорномор», випускав збірник «За державність».

– виповнюється 160 років від дня народження Федецького Альфреда Костянтиновича (1857-1902), фотографа, першого українського кінооператора. Народився у Варшаві невдовзі родина переїхала до Києва, закінчив Фотографічний ін-т Віденської академії мистецтв. Відкрив власне фотоательє у Харкові, удосконалив кінознімальний апарат, яким від 1896 р. вперше в Україні розпочав знімати хронікальні фільми, займався розробкою кольорової фотографії. В 1895-96 рр. зняв фільми «Народні гуляння на Кінній площі Харкова», 2 грудня 1896 р. у приміщенні Харківського оперного театру провів перший в Україні публічний сеанс.   

– минає 200 років  від народження Айвазовського Івана Костянтиновича – родинне ім’я Ованес Айвазян (1817-1900), художника-мариніста та баталіста. Народився у м.Феодосії, нині Автономна Республіка Крим України, у вірменській родині, яка до народження сина проживала у Королівстві Галіції та Володимирії Австрійської імперії. Був членом  Товариства південноросійських художників в Одесі. Серед галереї творів митця вагоме місце належить українським мотивам, це  картини «Чумаки в степу вночі», «Очерет на Дніпрі», «Весілля в Україні» і ін.

О. Змієвський, В. Пилипенко, товариство «Просвіта», м. Бердянськ, Запорізький край, Україна,

/proberdyansk.wordpress.com/

Advertisements
Опубліковано у Віхи історії України. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s